1.
Ай, море, Ай! Что это, море, что? Кто это там?
/ Эхо/
2.
Скажи матери: пьют, пьют;
а мать их спрашивает: Кто, кто?
/ Цыплята и квочка/
Він прокинувся, очі розплющує…
Легко й пружньо, мов барс підіймається
І країну, що знав – наймогутніша,
Пильним поглядом він обдивляється.
В полон бере видіння мимоволі,
Як, відірвавшись од меча й сохи,
Стояли русичі в Сварожім колі,
І говорили мудреці-волхви:
Горить над Богом вогнище іскристо,
Яскріють зорі в росяній траві
Й вплітаються мов блискітки в намисто
Мелодії забуті і нові.
Ніжні і чисті мої україночки,
Дивлюсь на вас – і німіють слова,
Ви – на траві кришталеві росиночки,
Кожна із вас – це Зоря світова.
Хто сказав, що ми діти Євині,
Що походимо з жебраків?
Ми народжені королевами
Сотні тисяч тому років.
Чаклує волхв.
Зійшлись русини в коло -
Зібрались для молитви чи славби?.
Чаклує волхв, а чи чарує долю,
Чи кличе вільний люд до боротьби?!
Розстелилися луки Сварожії
На Землі – в щонайкращім з світів,
Розселилися правнуки Божії
Від Карпат до Уральських хребтів.
Рокотали Янтарного Моря валы -
Цвета стали они, и как сталь холодны -,
Били в берег Руяна, на приступ идя...
Далеко Зореслав, сын варягов вождя!

В степи заросшей и забытой
Веками высится курган.
В нем дремлет серебром укрытый
Жестокий печенежский хан.
А рядом чаша золотая,
Стоит густой объята тьмой,
Она России не чужая,
Она срослась с ее судьбой.

Поиск

Журнал Родноверие