Живу я там, де видубав Перун,
Де вмить послухались Дніпрові хвилі,
Бо Діти Сонця кликали… Бурхливий
І мудрий вітер обіймав кору
Дубів священних… Зоряні віки
Стелила Мати-Лада нам під ноги,
Ми серцем бачили святі дороги,
І йщли по них… Та сплинули віки,
Розтанули легенди, начесни…
І залишився тільки вид з балкону
– Дніпро, закутий в промисловузону
І світле небо – кожної весни!
А серце вірить – заповітнийгай
Ще забринить забутими піснями!
Біжу босоніж Києвом весняним,
І кличу знов: - Перуне, видубай!

Подписка на обновления

Материалы на нашем сайте обновляются практически ежедневно. Подпишитесь и первыми узнайте обо всём самом интересном!

Авторизация

Поиск

Журнал Родноверие