Расстелились луга Сварожии

Розстелилися луки Сварожії
На Землі – в щонайкращім з світів,
Розселилися правнуки Божії
Від Карпат до Уральських хребтів.

Під покровом Дажбога і Велеса,
Ще й під захистом стріл Перуна
Наші корені з вічністю сплелися,
Наша слава по світу луна.

Ми – русини, мужні і пригожі,
Вихідці з-над Божої ріки,
Нам наворожіть волхви Дажбожі,
Гарну долю й волю на віки.

Із оселі батьків — Оратанії
Розійшлися ми в інші краї,
Тож для нас, для русинів, братами є
Всіх просторів земних ратаї.

Жити в мирі, у дружбі і злагоді
Заповіли нам Рідні Боги.
Будьмо ж, браття, правдиві і праведні –
Й згинуть наші лихі вороги.

Ми – русини, стражі Прави й Яви,
Наші Віди – мудрість поколінь,
Ми піднімем стяг своєї слави
В ореолі Божих повелінь.

Ми – творці всеземної історії
І од вічності маєм ключі,
Ми – в легендах оспівані орії,
Анти, укри або русичі.

Не були ми рабами і слугами
Чужобожих рабів-дикунів
І над ницими і недолугими
Не опинимось в ролі панів.

Ми – русини, горді й волелюбні.
Світить нам крізь млу ясна зоря.
Ми шляхи здолаєм велелюдні,
Що ведуть до Щастя і Добра.