З усіх усюд щасливців і невдах
Вела сюди проторена дорога,
Де Вінниця постала на горбах
Вінцем прекрасним чарівного Бога.
Ще дикість на планетній цілині
Утверджувалась в ратищах криваво,
А тут цивілізації вогні
Уже палали мирно і яскраво.
Вогні ці сотні тисяч літ тому
Над Богом запалили Божі діти
І понесли в світи, щоби пітьму
Яскравим світлом мудрості залити.
В чужих краях їх не згубився слід,
Він – у культурах Заходу і Сходу.
І горді ми, що витік наших Від
Від славних Предків, од коріння Роду.
Ми – їх нащадки й втримаєм в руці
Знамено рідне з Сонцем у зеніті.
Ми в ньому – золотисті промінці,
Дажбожим словом й ласкою зігріті.
Пливуть у сиву далечінь віки,
Гудуть шторми за батьківським порогом,
Та сяють самоцвітами зірки
В прекрасному Вінці над мирним Богом.
Если заметили ошибку, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter

Поиск

Журнал Родноверие