Наша родная версия мифа, без Адама с Евой, сохранилась в украинских колядках. Вот его сюжет:
Среди предвечного моря стоит древо, на нем две/три птицы. Они ныряют на дно моря и приносят песок, сеют его и из него рождается вся земля. Ныряют снова и достают золотой/синий камень. Сеют его — рождается небо и все светила.
Впоследствии птицы могли быть заменены на ангелов или святых))
Мотив древний и редкий. В 19-20 веках записано несколько вариантов текстов, все на Украине и все колядные. И не удивительно — в эти дни обновления мира традиция обрядово воспроизводит его сотворение, малый цикл подобен великому.
Прилагаю все найденные мной тексты и собственное исполнение этой песни-мифа на видео.)
☀С новым Светом!☀
1
Колись то було з початку світа,
Втоді не було неба ні землі,
Неба ні землі, нім синє море,
А серед моря та два дубойки.
Сіли-упали два голубойци,
Два голубойци на два дубойки,
Почали собі раду радити,
Раду радити і гуркотати:
— Як ми маємо світ основати?
Спустиме ми ся на дно до моря:
Винесеме си дрібного піску,
Дрібного піску, синього каменця.
Дрібний пісочок посієме ми,
Синій камінець подунеме ми.
З дрібного піску — чорна землиця,
Студена водиця — зелена травиця;
З синього камінця — синєє небо,
Синєє небо, світле сонейко,
Світле сонейко, ясен місячок,
Ясен місячок і всі звіздойки.
1905 записав Костомаров
2
Ой як се було на початку світа:
Не було тоді ні неба, ні землі,
Тільки-но було синєє море,
На тім синім морі —явір зелененький,
На тім яворойку на горі гніздойко,
А в тім гніздойку три соколойки.
Впускали вони ся в синєє море,
З синього моря — три пожитойки:
Перший пожитойко — вози ми житойко,
Другий пожитойко — яра пшеничейка,
Третій пожитойко — трава зеленейка.
Вози ми житойко — людям на хлібойко,
Яра пшеничейка — на проскуройки,
Трава зеленейка — для худобойки.
1965 р. Галичина
3
Є світ великий, є ще й синє море,
На тих синіх морях росте чемерушка,
На тій чемерушці три голуби сидять,
Три голуби сидять та радочку радять.
Єден голуб каже: — Я сі пущу в море.—
Другий голуб каже: — Винесу пісочку.—
Третій голуб каже: — Я єго розсію,
Я єго розсію на штири часточки:
Першая часточка — світаннячко раннє,
Другая часточка — сонце праведненьке,
Третяя часточка — ясен місяченько,
Четверта часточка — дробен дощик сіє.—
Світаннячко каже: — Нема понад мене,
Як я засвітаю, ввесь мир утішаю.—
А сонечко каже: — Нема понад мене:
Ой-бо як я зійду в неділю раненько,
Обігрію же я гори та й долини,
Гори та й долини, та й всі полонини,
Й а всі лляні дзвони, а в церквах престоли.—
Місяченько каже: — Нема понад мене:
Ой-бо як я зійду темненької ночі,
Темненької ночі аж по опівночі,
Обсвічу же я войсько у залозі,
Войсько у залозі, гості у дорозі,
Й а всю звірку в лісі, й а всю птицю в стрісі.—
Дробен дощик каже: — Нема понад мене:
А й бо як я спаду й а три рази в маю,
Та мнов взрадує ся жито та й пшениця,
Жито та й пшениця, всякая пашниця.
1914 р. Галичина
4
Коли ще не було з нащада світла,
Тоги не було неба, ні землі,
А лем було синє море,
А серед моря зелений явір.
На явороньку три голубоньки,
Три голубоньки Радоньку радять,
Радоньку радять як світ снувати:
— Та спустимеся на дно до моря,
Та дістанемо дрібного піску,
Дрібний пісочок посіємо ми:
Та нам ся стане чорна землиця.
Та дістанеме золотий камінь,
Золотий камінь посіємо ми:
Та нам ся стаане ясне небонько,
Ясне небонько, світле світле Соненько,
Світле Соненько, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, дрібні звіздочки.
1914 рік Галичина
5
Колись-то было з’початку света —
/подуй же, подуй, Господи, и з’ Духом Святым по земле/
Втоды не было неба, ни земли,
Неба, ни земли, нем1 сине море,
А серед моря та два дубойки2.
Сели-впали два голубойци3,
Два голубойци на два дубойки,
Почали собе раду радити4,
Раду радити и гуркотати:
Як мы маеме свет основати?
Спустиме мы ся на дно до моря,
Вынесеме си дрибного писку,
Дрибного писку, синего (вар. золотого) каменьце.
Дрибной писочок посееме мы,
Синий каминец подунеме мы:
3′ дрибного писку — черна землиця,
Студена водиця, зелена травиця;
3′ синего каменьця — синее небо,
Синее небо, светле сонейко,
Светле сонейко, ясен месячок,
Ясен месячок и все звездойки.
Афанасьев. Поэтические воззрения славян на природу. Том 2
