Стихи

Живосилу Лютому, чия  пісня
«МечАрея» стала поштовхом до
 написання цього тексту
з глибокою повагою і вдячністю.

Пробачте Ви, Сини Вкраїни,
Що не німий і наче зрячий,
Все бачив і мовчав донині,
Був не холодний, не гарячий.

В краю, де верби гнуться величаво,
На крутозгині бузького плеча,
Зростала русокосая Купава -
Прекраснодушне тиверське дівча.

Не закреслили душу віки,
Досі дивимось в очі Сварогу,
Досі дні наші, тижні й роки
Дістаються в лічбу Числобогу.

Людське серце – титан незборимий,
Три джерела в нім вічно живі,
Але ворог підступно, незримо,
Ллє отруту в глибини святі.

З усіх усюд щасливців і невдах
Вела сюди проторена дорога,
Де Вінниця постала на горбах
Вінцем прекрасним чарівного Бога.

Чаклує волхв.
Зійшлись русини в коло -
Богів кохані діти. Не раби!
Чаклує волхв, а чи чарує долю,
Чи кличе вільний люд до боротьби?!

Ми – діти Божі, отже, самі Боги, -
Що мусим пам’ятати повсякчас.
Моря, степи, ліси і перелоги
Боги-Отці залишили для нас.

Історія велична і кривава
Для щастя не кувала нам підков.
Згадаймо, браття, князя Святослава
І подвиги язичницьких полків.

Великдень – Свята Благодать
У Світлі Дажбожім скреса.
Виходять Великдень стрічать
Землиця, Народ, Небеса!

Страница 9 из 36

Часть 1

Часть 1

Перунов Огонь